Порівняно з минулими роками цьогорічна "Країна мрій" вийшла більш прісною та загалом слабшою. І справа тут не лише в ефекті новизни. Те, що базова музична частина фестивалю відбувалася протягом одного дня - теж не надто приємно, але можна зрозуміти: фінансова криза, спонсори дали Скрипці мало грошей. Але цього року вперше не було також і урочистої ходи, і відкриття по суті не було. Відсутньою була цього обрядова сцена. Нових українських колективів не було видно. Іноземних гуртів, які б стали відкриттям, теж . Сам Олег Скрипка поїхав на фестиваль до Росії - його драйву головній сцені явно не вистачало.
Звісно, розважитися і відпочити, маючи бажання і фантазію можна було, але згадані вище особливості цьому сприяли якнайменше. Добре, що хоч зберігся "кістяк" - більша частина тематичних сцен.
Вічна пам‘ять розстріляним. Треба, щоб таке ніколи не повторилося.
Цього року помітно було чимало змін щодо організації та проведення.
Що кинулося у вічі і відрізняло від попередніх заходів:
1) Пофарбовані у яскравий червоний колір літери "Биківнянські могили" біля пам‘ятника в‘язню.
2) Якщо трохи пройти вперед від входу, праворуч встановлено платформу від трамваю (у 1930-х до місця сучасного посту ДАІ біля Биківнянського лісу ходив пасажирський трамвай).
( Далі )
Як добиратися: Від станції метро "Лісова" у сторону Биківні ходять автобуси й маршрутки.
Зацікавлений прикладом
paul_kiss , cклав власний короткий список життєствердної, бадьорої, позитивної музики. Ось що вийшло. Можливо, комусь стане у нагоді.
2 Unlimited – No Limits
Ace Of Base – All That She Wants
Animals – House of Rising Sun
Arabesque – In The Heat of Disco Night
Arabesque – Midnight Dancer
Baccara – Sorry I'm а Lady
Beatles – Carry That Weight
Beatles – I'll Follow The Sun
Beatles – Yellow Submarine
Beatles – Ob-La-Di, Ob-La-Da
Black – Wondefull Life
Bobby Maferrin – Don't Worry, Be Happy
Bregovich – Bubamara (Sunflower)
Chris Isaak - Graduation Day
Christie - Yellow River
Chubby Checker – Lets Twist Again
Cranberries - Salvation
Crash Test Dummies - Mmm Mmm Mmm
Deep Purple – Smoke On The Water
Del Shannon – Runaway
Dschinghis Khan - Loreley
Eagles – Hotel California
( за кутом - закінчення списку )
Пісня "Любо братці, любо" часів існування махновського війська. 25.02.2009 р. Давно хотів її записати. Виконують Григорій Лук'яненко, Анатолій Сухий ("Рутенія") та Едуард Драч. На презентації пісенного альбому Костя Єрофєєва "А серце - за Вкраїну..."
Тому опублікую їх у себе.
Ігор Жук. Майстерна пародія на "Грузинську пісню" (Виноградне зернятко...") Окуджави. Окуджавівська пісня також чудова.
</lj>( + 1 пісня Булкіна про червоних упирів )
2 роки тому цей світ полишив Тризубий Стас (Станіслав Щербатих). Серед гамору й тріскотні буднів варто згадати й того, чиє чисте і влучне співане слово підтримувало багатьох серед життєвих штормів, не давало душам скочуватися у прірву крадійства та хапальних рефлексів, тримало дух на висоті попри усі суспільні негаразди. Саме таким був Тризубий Стас.
Вічна пам'ять цій дотепній і світлій людині.
З метою заповнення інформаційного вакууму створив спільноту, присвячену Тризубому Стасу -
Якщо Вас цікавить його творчість, або Ви маєте, що сказати про Тризубого Стаса, то тепер у ЖЖ є місце, де це можна зробити. -
Якщо Ви не є байдужими до творчого спадку цього чудового барда і бажаєте, щоб френди і відвідувачі Ваших журналів дізналися про Стаса, дайте лінк на спільноту у своїх ЖЖ. Долучайтеся до спільноти, разом будемо долати інформаційну порожнечу довкола Тризубого Стаса.
Іншим блогерам лишається хіба що поділитись думками та якоюсь корисною інформацією з іншими. Комусь, ще й емоції виплеснути.
Один з невеликів плюсів зими (і свят) - те, що блогоактивність завмерла (замерзла). Можливо, люди займуться чимось кращим, ніж писати беззмістовні пости. Бо глупоти у світі й так багато. Чи варто її примножувати у віртуальному просторі? ;)
Після прочитання спалити/Burn After Reading (2008)
Жанр: dark-spy comedy (чорна шпигунська комедія).
Досить оригінальний фільм. Брат Коени підтримали свою високу планку і, як завжди, добре прописали сюжет.
У ролях знялися такі відомі актори, як Джон Малковіч, Джордж Клуні, Бред Пітт, Френсіс МакДорманд.

Основна сюжетна лінія про те, як самі люди, без усіляких спецслужб можуть зіпсувати собі та іншим життя, повіривши у плоди власної уяви.
Хто ще не бачив, рекомендую подивитись сильний фільм за повістю В. Зазубріна "Щепка".
Назва - "Чекіст", відзнятий 1992 року. Тривалість: 1 год. 25 хв.
У ролях: О. Полуян (чекіст-фанатик з робітників) який пізніше зіграв мента у "грузі 200", С. Мігіцко (стукач), пізніше зіграв казкаря Андерсена у однойменному фільмі, В. Бичков (пересічний чекіст) та інші.
Події фільму відбуваються під час "Червоного терору", який оіційно був оголошений 5 вересня 1918 року Постановою РНК РСФСР «О красном терроре». Цього року виповнилося 90 років від трагічних подій. Офіційно "червоний терор був припинений 6 листопада 1918 року, але фактично масові репресивні дії тривали й далі, до 1922-23 років.

Знайти фільм можна на http://infostore.org/info/5993365
До речі, у веселого чекіста Каца з фільму був реальний викопосадовий однофамілець -
Воробйов (спр. прізвище - Кац) Яків Зіновійович (1885, народився у Василькові Київської області -1919).Член партії з 1907 р. З березня 1918 р. голова Нижньоновгородської губ.ЧК У вересні 1919 р. був призначений головою Воронізької губ.ЧК. на шляху до Воронежа був схоплений та вбитий білими козаками. Дані дивіться на www.hrono.info/organ/gulag.html
Чекіст Ян Пепел з фільму викликає певні асоціації з Мартіном Лацісом (Яном Судрабсом) , який у 1918 році був головою Київської ЧК, а з 1920 по 1921роки очолював Всеукраїнську ЧК.
Реальні чекісти на території України діяли ще гірше, ніж кінообрази з цього фільму - катували, знущалися над жертвами, нівечили їх.
На совісті таких катюг, як згаданий М. Лацис, Блувштейн, Авдохін, Терехов, Асмолов, Нікіфоров, Угаров, Абнавер, Гусінг тисячі жертв.
Стільки років минуло, а ідея пісні й досі актуальна.
Олександр Берег (с). Ілюстрація з архіву автора.
КИЇВСЬКІ БУВАЛЬЩИНИ.
САДИБА БАРОНА ШТЕЙНГЕЛЯ
для спільноти
Відома в дореволюційній історії родина Штейнгелів залишила яскравий слід в колишній державі. Серед представників сімейства були й декабристи, й великі промисловці – цукрозаводчики й будівничі стратегічних гілок залізниці, посли й члени Державної думи та гласні Київської міської думи...
Барон Рудольф Васильович Штейнгель був інженером шляхів сполучення, будував Владикавказьку залізницю. Оселившись у Києві, він придбав чудовий будинок на Бульварно-Кудрявскій вулиці.
